Як один математик зробив справжній переворот у літературі

У 1865 професор математики Оксфордського університету зробив справжній переворот у світовій літературі, випустивши легендарну «Алісу в країні чудес».
«Пригоди Аліси в країні чудес» (1865), «Крізь дзеркало і що там побачила Аліса» (1871) і «Полювання на Снарка» (1876) — улюблені твори англійців, та й не тільки.

Сторінка з оригінального рукопису, подарованого Алісі Лідделл.

Королева Англії, прочитавши книгу про Алісу, захопилася казкою і наказала терміново придбати інші твори Керролла. Яке ж було її здивування та розчарування, коли з’ясувалося, що всі інші твори Керролла — твори з вищої математики, порівняльної анатомії, палеонтології та систематики тварин.

«Пригоди Аліси в країні чудес» вважається одним із найкращих зразків літератури в жанрі абсурду. У ній наведено численні математичні, лінгвістичні та філософські жарти та ілюзії. Так звані «безглуздя» Керролла, логічні завдання, загадки та головоломки передбачили появу математичної логіки, семіотики, лінгвістичного аналізу, і навіть теорії відносності. Вплив творчості Керролла простежується у творах цілого ряду класиків світової літератури, які творили після нього.

У 1865 році виходить перше видання книги з ілюстраціями сера Джона Теніела, англійського художника та карикатуриста. Сьогодні його малюнки вважаються канонічними.

Великий Далі зробив ілюстрації для видання, випущеного в 1969 видавництвом Press-Random House. Ця версія оформлення — одна з найнезвичайніших. Кожну главу казки прикрашають легкі малюнки, немов вислизають від уваги глядача.

У Росії найбільше відомі ілюстрації Геннадія Калиновського. Художник виконав 71 чорно-білий малюнок для книги, виданої у 1974 році. Калиновський по-своєму побачив суть твору. У малюнках він постарався втілити входження маленької чоловічки в загадковий і химерний світ дорослого життя.

У книзі в сатиричній формі з’являються математичні нововведення ХІХ століття, наприклад, уявні числа. Наприклад, загадка Божевільного Капелюшника про те, що спільного між вороном і письмовим столом, — це «відбиття зростаючого рівня абстракції в математиці XIX століття», — розповів математик Кіт Девлін в інтерв’ю радіо NPR у 2010. Керролл був дуже консервативним і вважав нові теорії абсурдними в порівнянні з його улюбленою алгеброю та Евклідовою геометрією.

Льюїса Керролла також заслужено вважають найкращим фотографом свого часу. Але саме це захоплення і позначилося на репутації письменника не найкращим чином. У Керролла була слабкість — знімати маленьких дівчаток голими. Серед моделей виявлялися діти його колег із навчання в Оксфорді, художників, священнослужителів. Вони йому довіряли.

Моделью Керроллу послужила Аліса Ліддел, донька його друга, декана коледжу, де добрий казкар викладав математику. Саме цю дівчинку він якось намагався розважити на пікніку, вигадуючи для неї казку. А згодом назвав її ім’ям головну героїню свого знаменитого твору

Саме з нею та її сестрами він подорожував на околицях Оксфорда і фотографував їх… часом не зовсім одягненими, а часом і зовсім роздягненими. Всі подібні фото, а їх було чимало (за 22 роки захоплення фотографією Керролл знімав багатьох дівчаток), він потім знищить.

«Якби я знайшов для своїх фотографій чарівну дівчинку в світі і виявив, що її бентежить думка позувати оголеною, я б вважав своїм священним перед Господом обов’язком, хоч би як скороминуща була її боязкість і як би не легко було її подолати, тут же раз і назавжди відмовитися від цієї витівки…» – писав у своїх щоденниках автор «Аліси в Країні чудес».